27 Лют СЛОВО АРХІЄПИСКОПА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО І БУЧАЦЬКОГО ТИХОНА НА ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Всечесні отці, улюблені у Христі брати та сестри!

Попередні неділі готували нас та наш розум, а з ним і душу та серце до часу Великого Посту, щоб ми сприйняли його як духовний заклик, що вимагає відповіді, рішення, та постійного зусилля. Роздумуючи над п’ятьма євангельськими читаннями, які чули протягом п’яти тижнів, що передують Посту: бажання (Закхей), смирення (Митар і Фарисей), повернення з вигнання (Блудний син), суд (Страшний Суд) та прощення (Прощена Неділя), аналізуємо своє життя, сімейні відносини, ставлення до обов’язків та людей, і наскільки нам від минулого Посту до цього вдалось стати ближчими до покаяння та Спасіння у Христі. Наскільки ми, готові в день неділі прощення, виходячи з дому, примирившись один з одним, з усією щирістю сприйняти і відчути слова Великого прокимна, який знаменує початок Великого Посту: «Не відверни лиця Твого від раба Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. Поглянь на душу мою і спаси її» (Пс. 68:18-19).

В часі Великого Посту пам’ятаймо слова апостола: «Коли постите, каже Він, не будьте, як ті лицеміри, що видають себе сумними, щоб люди бачили, що вони постять; ти ж, коли постиш, роби це так, щоб видно було тебе не людям, як ти постиш, а Отцеві Твоєму Небесному». (Мт. 6:16-17). Адже – це час, коли треба особливо стежити за тим, що ми говоримо та як славимо Бога у молитві, справах, у знесенні тягарів ближніх, щоб не бути пустомовцями про яких говорить Христос: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.» (Мт. 12:36-37), – а тими хто буде виправданий за життям своє перед Господом.  

Утримуючись від їжі, ми знову дізнаємося про її смак і навчаємося отримувати її від Бога з радістю та вдячністю. Утримуючись від розваг, слухання музики, непотрібних розмов та думок, зробимо своє відкритим для Людинолюбного Бога. Щоб молитви, які ми приносимо, з щирим серцем, за наших воїнів, перемогу над агресором, мир в Україні та наш побожний народ були вислухані Богом. А цей піст став для кожного, таким, що змінив та оновив нас. Щоб через таїнство Сповіді та Святого Причастя ми разом з чистим серцем та душею зустріли світле Христове Воскресіння.

Війна об’єднала усіх нас, і я вірю, що в цій єдності — наша сила, що саме ця єдність і допоможе здобути перемогу над агресором.

Кожен із нас в ці нелегкі дні повинен і надалі посилено молитися, ще більше виявляти підтримку нашим воїнам-захисникам України та не залишатися байдужими, а шукати власні способи допомогти тим, хто зараз потребує у стані постійного страху та страждань.

Я переконаний, що справедливість та свобода переможуть і благочестивий український народ зможе жити у мирі та спокої.

Отже, щоб наш Піст не був символічним та номінальним, зробімо його послідовним та чесно оцінимо свої духовні можливості,  і спробуємо покращити їх, щоб бачити у своєму житті божественний доказ того, що неможливе для людини – можливо для Бога.

+Тихон

архієпископ Тернопільський і Бучацький УПЦ (ПЦУ)